е бути стійкою, притаманною поведінці індивіда в цілому, і ситуаційною або випадковою, не властивою для даної особи, яка раніше була законослухняною. Настільки ж помітна і різниця між мотивами злочинів, що лежать в основі протиправної поведінки - від глибоко укорінених, антигромадських за змістом (наприклад хуліганських), до соціальне нейтральних (що співпадають зі звичайною поведінкою), або змушених мотивів дії, властивих ексцесу оборони, порушенням умов крайньої необхідності тощо. Осуджується не сам мотив і не потреби, інтереси, емоції, що лежать У його основі, а злочинні засоби та способи їх задоволення. Не осуджується суспільством і своєрідна мотивація необережності поза суспільне небезпечними, злочинними наслідками вчинених дій або утримання від них.
   Виявлення типових чинників, що здійснюють вплив на злочинність, Дозволяє вивести закономірності детермінації, а, отже, обрати найбільш раціональні шляхи їх нейтралізації й усунення. В кримінологічних дослідженнях саме цьому питанню нерідко не надається належного значення. Дослідники досить часто ставлять в один ряд і найчастіше повторювані (типові) чинники, і ті, що проявляються порівняно рідко, їх неоднакова значимість, з одного боку, може свідчити про випадковий вплив деяких із них, а з іншого - про стійкі закономірності проявів. Звісно, не виключено, що взяті окремо, як чинники, що рідко виявляються, насправді вони здійснюють більш значний детермінуючий вплив при наявності певних умов, що випали з уваги дослідника. Проте основна увага в будь-якому випадку повинна бути надана нейтралізації й усуненню насамперед тих чинників, криміногенне значення яких типове. Це не означає відсутність потреби вивчення й атиповості впливу деяких із них, оскільки вони теж можуть вказати шлях проникнення в справжні причини вчинення злочинів, але це все-таки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>