можна констатувати: 1) передкримінальність виражається в антисоціальній поведінці (пияцтві, наркоманії, порушеннях громадського порядку тощо) або зневазі елементарними правилами обережності, нехлюйстві, що свідчать про асоціальні прояви, судячи з яких очікується вчинення злочину; 2) рецидивонебезпечність суб'єкта визначається його злочинним минулим, але це саме по собі, поза антигромадськими проявами, не є криміногенним; 3) причинні залежності в кримінально-правовому і кримінологічному аспектах розташовані у взаємодії особи і середовища в її широкому значенні макро- і мікровпливів.
  
   § 2. Взаємодія особи і середовища як причина злочину
  
   Для розкриття сутності цього явища не обійтися без встановлення взаємозв'язку об'єктивного (зовнішнього) і суб'єктивного (особистого) у всьому їх різноманітті. Поза таким підходом будь-який кримінологічний аналіз причин злочинів не може бути плідним. Характер цієї взаємодії ніколи не повторюється і залежить від специфіки злочину й особи самого злочинця. В одних випадках на перший план висуваються об'єктивні чинники, в інших - суб'єктивні. Безпосередньою причиною злочину є складна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів.
   Вітчизняний кримінолог А. Й. Міллер, виходячи з того, що людина є активною, свідомою і самокерованою істотою, що джерелом її активності виступають суперечності між нею і оточуючим світом, між її потребами і можливостями їх задоволення, що ці суперечності розв'язуються через предметну діяльність, яка являє собою двоєдиний процес суб'єктивації об'єктивного та об'єктивації суб'єктивного, дає таке визначення причини конкретного злочину: "Причиною злочину є діалектична взаємодія криміногенних факторів соціального середовища (зовнішніх умов) і антисуспільних властивостей особи (внутрішніх умов), яка призводить індивіда до вчинення суспільне

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>