ального розвитку особи. Вона поглиблює наші знання про злочинців, що сприяє вирішенню як загальних завдань боротьби зі злочинністю, так і підвищенню ефективності індивідуальної профілактики злочинів та ресоціалізації засуджених.
   Глава 6. Причини та умови конкретних злочинів
  
   § 1. Поняття причин та умов конкретних злочинів
   § 2. Взаємодія особи і середовища як причина злочину
   § 3. Конкретна життєва ситуація, та її роль у злочинній поведінці
   § 4. Обставини, що сприяють вчиненню злочинів
  
   § 1. Поняття причин та умов конкретних злочинів
  
   Детермінантами кожного злочину, як умисного, так і необережного, є, з одного боку, особисті властивості конкретного індивіда - його потреби, погляди, інтереси, ставлення до різних соціальних цінностей і вимог, у тому числі правових; з іншого - сукупність зовнішніх обставин, які викликають намір і рішення вчинити умисний злочин або дію (бездіяльність), яка призвела до злочину з необережності. Тобто існує взаємодія криміногенних властивостей особи, які склалися під впливом несприятливих умов її формування, із зовнішніми об'єктивними обставинами і ситуаціями. Можна визначити два рівні такої взаємодії особи з соціальною дійсністю. На першому створюється передумова, можливість вчинити злочин конкретною особою, на другому - ця можливість реалізується.
   На цих рівнях проявляється також зв'язок між загальними причинами та умовами злочинності та причинами й умовами окремого злочину. Загальні причини й умови різними сторонами "входять" в індивідуальні умови соціалізації особи і водночас визначають конкретні ситуації, в яких вона діє. У свою чергу, детермінанти окремих злочинів відображають на індивідуальному рівні загальні причини й умови злочинності і ситуації, за яких вчиняються злочини. Як бачимо, тут наявна діалектична єдність загального І одиничного, особливого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>