істично-анархічним ставленням до різних соціальних інститутів, своїх громадських, службових, сімейних та інших обов'язків;
   - з легковажно-байдужим ставленням до дотримання правил техніки безпеки, що проявляється у вчиненні необережних злочинів.
   Серед злочинців можна виокремити також такі типи, як послідовно-криміногенний, ситуативно-криміногенний І ситуативний. Критерієм їх розмежування характер взаємодії соціальної ситуації і особи (що тут переважає - ситуація чи особа).
   Послідовно-криміногеппий тип формується в мікросередовищі, де норми моралі І права систематично порушуються; злочин випливає зі звичного стилю поведінки й обумовлюється стійкими антисуспільними поглядами, установками й орієнтаціями суб'єкта. Як правило, ситуація, що сприяє вчиненню злочину, активно створюється самими особами, їх кримінальна поведінка є автономною від зовнішніх обставин.
   Ситуативно-криміногенний тип характеризується порушенням моральних норм і вчиненням правопорушень незлочинного характеру, формується і діє в суперечливому мікросередовищі; злочин значною мірою обумовлений несприятливою ситуацією. До злочину таку особу призводять його мікросередовище і весь попередній антисуспільний спосіб життя.
   Ситуативний тип включає осіб, аморальні елементи у поведінці яких та в їх мікросередовищі якщо і є, то виражені слабо. Представниками цього типу злочин вчиняється під вирішальним впливом ситуації, що виникла не з їх вини. Водночас така особа (на відміну від випадкового злочинця) може виправдовувати в даних ситуаціях свою і чужу злочинну поведінку або не знати правомірних способів вирішення конфліктів. Так, серед цього типу розкрадачів в основному є люди, які беруть те, що "погано лежить".
   Як бачимо, типологія фіксує не просто те, що найчастіше зустрічається, а закономірне, що є логічним результатом соціального

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>