Біологічна структура людини склалася задовго до виникнення самого поняття злочину, і впродовж усього історичного розвитку не зазнала істотних змін, тоді як в соціальному плані людина змінюється значно швидше в залежності від трансформації умов суспільного життя. Разом з тим, на наш погляд, від біологічних особливостей людини теж залежить, що вона засвоїть від середовища, в якому перебуває і розвивається. Тому біологічне виступає ніби підґрунтям у формуванні особи та її взаємин у системі суспільних відносин.
   Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що соціальне і біологічне в особі не виключають одне одного, а перебувають у тісному взаємозв'язку. Цілісність людини, яка поряд з соціальними якостями наділена природними силами живої істоти, ґрунтується на діалектичній взаємодії соціального і біологічного. Ці загальнотеоретичні положення повністю стосуються і особи злочинця. Тому завданням кримінологічних досліджень є виявлення механізму взаємодії соціального і біологічного в особі злочинця, визначення її психофізіологічних властивостей, які беруть участь у детермінації актів злочинної поведінки.
  
   § 4. Класифікація і типологія злочинців
  
   Вивчення злочинців буде неповним і нерезультативним, якщо не систематизувати отримані про них дані за певними критеріями. Боротьба зі злочинністю не може орієнтуватися лише на індивідуальну неповторність кожної особи, водночас вона повинна враховувати неоднорідність контингенту злочинців. Ця проблема розв'язується шляхом розподілу злочинців на окремі групи і типи, що досягається за допомогою класифікації та типології.
   Під класифікацією розуміється розподіл статистичної сукупності на групи за певними жорсткими ознаками. У рамках класифікації фактично вивчається не особа у комплексі її характеристик, а контингенти злочинців. При цьому виявляється поширеність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>