о часу можна говорити про особу злочинця і коли така можливість відпадає, тобто в яких межах існує особа злочинця? Відповідаючи на нього, слід враховувати кримінально-правовий і кримінологічний аспекти поняття особи злочинця. У кримінально-правовому плані особа злочинця виникає після вступу обвинувального вироку суду в законну силу і триває до моменту погашення чи зняття судимості. Такий підхід дає можливість правильно визначити рамки вивчення особи злочинця і саме тих її ознак, які відіграли вирішальну роль у вчиненні злочину.
   Кримінологічна характеристика особи теж нерозривно пов'язана із злочином, який вона вчинила. Однак кримінологію більше цікавить генезис особи злочинця, тобто процес її становлення і розвитку, а також чинники її формування. Цей інтерес зникає, коли особа перестає бути антисоціальне орієнтованою. Отже, криміногенні властивості, які характеризують особу злочинця, існують до злочину й обумовлюють його вчинення, але визнання конкретної особи злочинцем можливе лише після і у зв'язку із вчиненням нею злочину.
   У вітчизняній кримінології поняття особи злочинця трактується по-різному. В одних випадках під ним розуміють особу, яка винно вчинила суспільне небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом. І злочинців об'єднує тільки те, що вони вчинили злочин. В інших - робиться акцент на якісній відмінності особи злочинця від незлочинця. При цьому наголошується, що антисуспільна спрямованість особи проявляється в її аморальних вчинках, дисциплінарних, адміністративних та інших правопорушеннях, які ще не набули злочинного характеру, але при безкарності дедалі більше набирають кримінальних рис і вказують на реальну можливість вчинення даною особою злочину.
   Розробляючи методи вивчення особи злочинця, кримінологи не обмежуються тільки своїми дослідженнями. Для створення наукової

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>