инця, розкриття механізму формування її криміногенних властивостей, а також для корекції її поведінки.
   Людина не народжується особою, а стає нею в процесі входження в соціальне середовище та засвоєння ідей, поглядів, норм моралі і поведінки, властивих соціуму, до якого вона належить. Процес, протягом якого людина набуває свого конкретного соціального змісту, називається соціалізацією. Дефектом соціалізації є особа злочинця. Від народження ніхто не приречений на вчинення злочинів; злочинцями стають внаслідок неправильної соціалізації.
   Оскільки поняття "особа злочинця" має соціально-правовий характер, то вчинення злочину проявляє в особі тільки її антисуспільну спрямованість, але не розкриває повністю її соціальної сутності. Правильне судження про людину в цілому можливе лише на підставі всіх її ознак і проявів, співвідношення соціально-позитивних і соціально-негативних рис. Проте у будь-якому разі особі злочинця притаманна деформація моральних переконань, життєвих установок, інтелектуальних та емоційно-вольових якостей. Морально-психологічні особливості особи злочинця знаходяться у діалектичному зв'язку з її соціальними властивостями і повинні розглядатися у цій єдності.
   Виходячи з наведеного, можна констатувати, що особа злочинця - це сукупність соціальне значимих ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні норм кримінального права. З цього визначення випливають такі висновки. Негативні соціальні умови формують особу злочинця, що проявляється у факті вчинення злочину. Самі по собі криміногенні властивості не дозволяють вважати особу злочинцем до вчинення нею злочину. До уваги треба брати як криміногенні фактори, що відбилися у свідомості особи і сформували в неї здатність вчинити злочин, так і ті, які сприяли вчиненню конкретного злочину.
   Тут постає питання,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>