злочинця;
   3) причини та умови (детермінанти) злочинності; - 4) попередження злочинності.
   У науковій літературі зустрічаються й інші визначення предмета кримінології. В деяких працях воно дається ширше, в інших - вужче. Це пов'язано з тим, що предмет будь-якої науки - не застигла матерія. Він змінюється з розвитком самої науки, уточнюється, доповнюється новими елементами. Подібна еволюція помітна і, зокрема, на проблемі особи злочинця, яка виокремилася в самостійну частину предмета кримінології лише на останніх етапах її розвитку. Те саме можна сказати і про віктимологію - частину кримінології, яка вивчає властивості жертв злочинів, без чого розуміння злочинності та її детермінант було б неповним.
   Розходження у трактуванні предмета кримінології викликані різним розумінням суті предмета науки, ототожненням його з її змістом, завданнями тощо. Показовим тут є погляд, згідно з яким "все, що вивчає та чи інша наука, входить до її предмета". При такому підході предмет кримінології визначається дуже широко, фундаментальні проблеми стають поряд з другорядними.
   Для глибшого усвідомлення цього питання доцільно зіставити предмет кримінології з її об'єктом. Розмежування цих категорій є важливим теоретико-пізнавальним принципом у методології комплексних досліджень, бо "... все те, що пізнається, є об'єктом дослідження, оскільки воно ще не пізнане і суперечить знанню. Ті самі речі, явища, процеси, їх сторони і відношення, оскільки вони вже відомі, зафіксовані з певної сторони в тій або іншій формі знань, "дані" у ній, але підлягають подальшому дослідженню, є предметом... Предмет обумовлюється об'єктом і є його стороною, зафіксованою у певній формі. У такому об'єктивному вигляді він протистоїть людині та її знанням".
   Таким чином, об'єктом кримінології є специфічне явище - злочинність та особливі форми

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>