вимагає додаткової кваліфікації за ст. 263), або здійснювані протягом тривалого часу.
   У частині 3 ст. 146 КК передбачені особливо кваліфікуючі обставини цього злочину: вчинення його організованою групою, або спричинення внаслідок позбавлення волі або викрадення тяжких наслідків (смерті, самогубства потерпілого, тяжких тілесних ушкоджень тощо).
   Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 146 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 146 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
   Захоплення заручників (ст. 147). Ця стаття включена до КК відповідно до міжнародної конвенції, прийнятої Генеральною Асамблеєю 00Н у 1979 р., до якої приєдналася й Україна.
   Об'єктом злочину є не тільки особиста воля, але і особиста безпека особи, яка захоплена як заручник.
   З об'єктивної сторони захоплення заручника — це його викрадення, яке може бути таємним або відкритим, вчиненим шляхом обману, з насильством, в тому числі із застосуванням зброї або може обійтися без такого насильства. Тримання заручника — це, як правило, логічний наслідок його захоплення, хоч тримання і може здій-
   75
  
   Розділ IV
   снюватися особою, яка не бере участі у захопленні. Тримання — це позбавлення заручника волі.
   Захоплення і тримання заручника відрізняються від злочину, пе-редбаченого ст. 146 КК, особливою метою, яку переслідує суб'єкт злочину. Діючи з прямим умислом, винний має на меті спонукання родичів заручника, державної або іншої установи, підприємства або організації, фізичної, юридичної або службової особи до здійснення, або, навпаки, утримання від здійснення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Інакше кажучи, злочинець пов'язує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>