Здоров'я людини як об'єкт тілесного ушкодження може виступати з моменту початку родового процесу. Закон охороняє здоров'я кожної людини, незалежно від її фізичного стану (бездоганно здорова людина, хворий, божевільний, особа, яка знаходиться в безнадійному стані внаслідок травми і і. д ), а також від її моральних якостей, віку, посадового положення тощо.
   Тілесне ушкодження — це посягання на здоров'я іншої людини. Заподіяння самому собі тілесного ушкодження, навіть тяжкого, за загальним правилом не є злочином і кримінальну відповідальність тягне лише у випадках, якщо воно є засобом здійснення іншого злочину. Так, ухилення від військової служби, вчинене військовослужбовцем шляхом заподіяння собі тілесного ушкодження, містить
   склад злочину, передбаченого ст. 409.
   З об'єктивної сторони тілесне ушкодження може бути заподіяне дією або бездіяльністю винного. Вплив застосовується як фізичний (нанесення удару, заподіяння опіку тощо), так і психічний (загроза або переляк, що спричинили душевне захворювання та ін.). Винний може використати різні знаряддя і засоби, фактори природи
   тощо.
   При заподіянні тілесного ушкодження шляхом бездіяльності
   йдеться про нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню 42
  
   Злочини проти життя та здоров'я особи
   шкоди чужому здоров'ю, за умови, якщо він був зобов'язаний і мав можливість здійснити їх (наприклад, вигул злої собаки без намордника, внаслідок чого вона покусала перехожого, заподіявши йому тілесні ушкодження).
   Склад тілесного ушкодження вважається закінченим з моменту настання злочинного наслідку у вигляді шкоди здоров'ю людині різної тяжкості При цьому необхідно встановити причинний зв'язок
   ^ між діянням винного і шкідливими наслідками для здоров'я потерпі-
   1 лого, які настали.
   | Для відповідальності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>