ягом десяти днів. Закон вважає злочинними сам по собі незаконний арешт чи незаконне тримання під вартою особи, яка вже раніше була арештована.
   Затримання особи провадиться у точній відповідності з положеннями статей 106, 106', 115 і 1652 КПК, арешт і тримання під вартою у відповідності із статтями 1652 і 1653 КПК.
   Саме порушення цих вимог арешту, тримання під вартою або за-тримання утворить злочин, передбачений ст. 371. Наприклад, такий злочин матиме місце, коли арешт або затримання застосовуються при відсутності до цього фактичних даних або за злочин, який не карається позбавленням волі, а також, наприклад, коли арешт або затримання продовжується після встановлених КПК строків, або тримання під вартою має місце без відповідного судового рішення.
   Незаконність приводу має місце, коли привід здійснений без до-^атніх підстав або застосований до особи, яка не підлягає такому приводу, або вчинений без відповідної постанови судових, слідчих збо прокурорських органів.
   З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умис-лом, коли особа усвідомлює, що діє незаконно і бажає цього. Закон ^еціально говорить про завідомо незаконний арешт, затримання
   14 '-494 417
  
   Розділ XIX
   або привід, виключаючи тим самим відповідальність за ст. 371 за помилку або через необережність при вчиненні цих слідчих дій.
   Суб'єкт цього злочину — робітник органів дізнання, слідчий прокурор, суддя.
   У частині 3 ст. 371 встановлена підвищена відповідальність за зазначені дії, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, тяжку хворобу заарештованого) або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах (наприклад, з метою підвищення по службі).
   Покарання за злочин: за

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>