й державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю
   Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких міститься в Законі України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.1. Згідно з цим законом державною таємницею визнається певний вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Спеціальним уповноваженим органом державної влади в сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
   Шпигунство може виражатися у двох формах. 1) передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, 2) збиранні таких же відомостей з метою передачі іноземній державі, її організаціям або їх представникам.
   Передача зазначених відомостей має місце у випадках, коли особа володіє ними і повідомляє (вручає) їх іноземній державі або її представнику (агенту). Способи передачі можуть бути різними (усна, письмова, безпосереднє ознайомлення з будь-якими матеріалами, передача по радіо, телефону, з використанням тайників, ^Р'єрів та ін.). Для відповідальності не має значення, передаються лершоджерела (наприклад, оригінали документів, креслення, зразки пального), їх копії чи лише відомості про них (зліпки, макети, опис єхнічних систем, будь-яких об'єктів та ін.). Тому будь-які дії, виражені як у формі передачі в буквальному розумінні цього слова, так
   (У
   Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — С. 97.
   27
  
   _____________________Розділ

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>