янням, вчиненим у разі банкрутства; наслідком — великою матеріальною шкодою; причинним зв'язком між діянням та наслідком.
   Залежно від предмета цього злочину діяння може бути виражене у приховуванні, відчуженні чи знищенні майна, або передачі його в інше володіння, у приховуванні майнових обов'язків, у приховуванні відомостей про майно або фальсифікації, приховуванні або знищенні документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність суб'єкта господарської діяльності.
   Ці діяння вчиняються після порушення господарським судом справи про банкрутство.
   Є відмінності у розумінні банкрутства в статтях 219 і 221. У складі доведення до банкрутства (ст. 219) йдеться про стійку фінансову неспроможність як основу порушення справи про банкрутство, однак для кваліфікації не має значення, чи була порушена справа судом. У злочині, передбаченому ст. 220, навпаки — порушення справи є обов'язковим, однак підстави для цього можуть бути різними (стійка фінансова неспроможність, відсутність громадянина-підприємця, що є боржником або керівника боржника — юридичної особи, які фактично припинили свою діяльність і неможливо визначити їх місцезнаходження; ліквідація боржника не в зв'язку з процедурою банкрутства, якщо встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі).
   Матеріальна шкода вважається великою у межах, встановлених у примітці до ст. 218.
   Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої матеріальної шкоди.
   Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.
   Суб'єкт злочину — громадянин — засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності.
   Покарання за злочин: за ст. 221 — штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>