тах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
   Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.1 розкриває зміст термінів, що використо-
   Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 29. — Ст. 137.
   159
  
   Розділ VIII
   вуються в диспозиції ст. 200 для позначення предмета злочину, у тому числі для позначення інших засобів доступу до банківських рахунків.
   Документи на переказ, платіжні картки чи інші документи, що виступають предметом злочину, який розглядається, не є цінними паперами.
   Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися в підробленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту вказаних предметів, а також у використанні підроблених документів на переказ або платіжних карток, чи збуті цих предметів.
   Визначення понять підробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або збут підроблених платіжних документів дано при аналізі ст. 199.
   Використання — це використання підроблених документів на переказ або платіжних карток за їх прямим призначенням, тобто використання їх в фінансових відносинах як справжніх.
   Придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використання, збут підроблених документів на переказ або платіжних карток є закінченим злочином з моменту вчинення цих дій.
   Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, що поєднаний з метою збуту. Мета збуту передбачає, крім мети передати іншій особі відшкодувальне або безвідплатно підроблені документи на переказ або платіжні картки, також і мету використати ці документи у фінансових відносинах.
   Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
   Частина 2 ст. 200 передбачає відповідальність за ті

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>