складу, що розглядається, слід відрізняти незаконну наживу (збагачення), отриману винним. Нажива може бути рівною, більшою або меншою порівняно до заподіяної шкоди і не впливає на кваліфікацію вчиненого. Розмір наживи при призначенні покарання враховується судом при оцінці тяжкості вчиненого.
   Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільне небезпечних наслідків — заподіяння значної майнової шкоди.
   Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливими мотивом і метою.
   Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст 364 — зловживання владою або службовим становищем.
   Частина 2 ст. 192 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, тобто таку, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
   Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 192 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 ст. 192 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.
   Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193). Цей злочин полягає у привласненні особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу.
   Безпосереднім об'єктом цього злочину виступають відносини власності та право власності на майно, що вибуло з фактичного володіння власника' держави, організації, громадянина, а також право держави на отримання знайденого скарбу. Відповідно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-602 * збірник літератури * >>>далее>>>