10 %; 18-25 років - 28 %; 26-30 років - 25 %; 31-35 років - 32 %; 41-50 років - 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених в основному за корисливо-насильницькі злочини.
   Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні громадяни - це, як правило, особи, які займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур, приватні підприємці, а також особи, які займаються вирощуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціональні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень в оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи належать особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін.
   Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.
   Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи зрілого віку (ЗО-45 років - 64 %), причому такий віковий розподіл потерпілих є найбільш характерним для злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, оскільки своїми жертвами вони вибирають людей заможних. Здебільшого (понад 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.
   Найбільш поширеними способами вимагання є:
   1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;
   2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;
   3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>