ть у застосуванні тактичного прийому у вигляді максимальної деталізації показань про обставини, що пов'язані з установленими слідством фактами. Обвинувачених, що заперечують свою провину, вдається також викрити завдяки пред'явленню ретельно перевірених доказів, що спростовують їхні неправдиві доводи.
   Необхідно критично ставитися до випадків визнання обвинуваченим своєї провини, оскільки такі показання часто спрямовані на перекручення дійсних мотивів і обставин злочину. У разі визнання обвинуваченим своєї вини, слідчий має одержати від нього детальні показання з усіх питань предмета доказування, з уточненням найважливіших обставин, а саме: від кого надійшла пропозиція про хабар; за що конкретно пропонувався хабар службовій особі; яким був предмет хабара; коли, у якій обстановці та в який спосіб він був переданий; як велися переговори про хабар (безпосередньо або через третю особу), як і коли була передана винагорода посереднику; хто й у якому вигляді передав винагороду посереднику; хто знав про давання хабара службовій особі; чи підтримує зараз зв'язки хабародавець із цією особою; у чому це виявляється і хто про це знає; чи не залишився в розпорядженні допитуваного предмет хабара, його частина, упаковка тощо.
   При допиті хабародавця виявляються суперечності в його показаннях, які він дає з метою пом'якшення своєї відповідальності або уникнення її. У сприятливих ситуаціях хабародавець, бажаючи досягти зазначеної мети, може давати правдиві показання, що сприяє викриттю хабарника.
   Тактичним прийомом перевірки правдивості показань хабародавця, що визнає свою вину, є детальний допит його про місце передачі хабара або місце зустрічей із хабарником (посередником), розташування окремих предметів, про їх особливості. Бажано запропонувати допитуваному зобразити схематично місце передачі хабара

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>