бові, родинні, земляцькі, сусідські тощо) між суб'єктами хабарництва та ін.
   Версії про хабародавця (особливо великих хабарів), крім з'ясування даних, що характеризують його, спрямовані на встановлення джерела матеріальних коштів:
   1) отриманих на законних підставах;
   2) добутих безпосередньо злочинним шляхом (як хабара, внаслідок вчинення розкрадань, інших економічних злочинів, вимагання тощо);
   3) отриманих із джерел, що належать злочинній групі (у тому числі організованій), що поповнюються з числа неврахованих коштів, тіньового сектора, легалізованих («відмитих») грошей.
   Тактика проведення слідчих дій. Тактика допиту свідків враховує ставлення їх до розслідуваної події та суб'єктів діяння. Найбільш поінформованими про злочинну діяльність обвинувачених бувають їх родичі, колеги по службі та інші близькі до них особи. Заінтересованість зазначених осіб у виправданні злочинців від обвинувачення вимагає ретельного вивчення особи допитуваного та використання доказів, спрямованих на викриття неправдивих показань.
   Тактика допиту свідків, не заінтересованих у вирішенні справи (відвідувачі установи, деякі працівники та ін.), зводиться до детального відтворення важливих для розслідування обставин із використанням тактичних прийомів, зокрема, спрямованих на відновлення в їх пам'яті забутих фактів.
   Допит обвинувачених здебільшого пов'язаний із труднощами, що зумовлені, як правило, заперечуванням пред'явленого обвинувачення з огляду на заздалегідь продуману поведінку на випадок розслідування і неправдиві показання співучасників даного злочину (хабародавців, посередників). У разі змови зазначених осіб, слідчий при проведенні допиту використовує систему доказів самого факту передачі предмета хабара, фактів проведення службових дій, обумовлених хабаром та ін. Під час допиту виникає необхідність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>