озглядається як родове поняття, що охоплює два взаємозалежних склади злочину: 1) одержання хабара та 2) давання хабара. Оскільки ці діяння є обов'язковими елементами хабарництва, то вони й визначають особливості його кримінального механізму. Для складу злочину не має значення, чи був отриманий хабар до або після виконання (або невиконання) службовою особою певних дій по службі. Діяння вважається закінченим після одержання нею предмета хабара. Однак для доведення провини необхідне розслідування обставин, пов'язаних із діями (або бездіяльністю) службової особи.
   На відміну від багатьох інших видів злочинів, кримінальний механізм хабарництва має свої особливості, основна з яких полягає в тому, що суб'єктна система хабарництва складається з двох обов'язкових елементів - хабародавця і хабарника (службової особи), відносини між якими мають обопільне прихований, погоджувальний характер. Дана обставина значно звужує можливості виявлення хабарництва та його розслідування.
   Злочинний механізм хабарництва та взаємодія елементів його криміналістичної характеристики - це дві загальні кримінальні ситуації. Перша з них охоплює механізм злочинної змови співучасників і передачу предмета хабара-підкупу. Друга ситуація - це механізм службових дій (бездіяльності) службової особи, яка вступила у змову з хабародавцем (безпосередньо або через посередника) у розрахунку на одержання хабара-винагороди. Отже, механізм злочину може розвиватися у двох основних напрямах:
   1) заінтересована особа (хабародавець або посередник) передає хабарнику предмет хабара-підкупу. Незалежно від того, виконуються чи не виконуються відповідні службові дії на користь хабародавця, злочин вважається закінченим. При цьому залишається ряд характерних матеріальних слідів (безпосередньо предмет хабара, матеріал упаковки, сліди рук тощо),

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>