і морських портів); водії та пасажири транспортного засобу, що використовувався контрабандистом для вчинення злочину; начальник поїзної бригади, капітан судна, керівник туристичної групи та ін.; в) свідки, які хоча і не брали участі у виявленні і затриманні контрабандиста, але можуть дати інформацію про події, що передували вчиненню злочину, чи після нього, - родичі підозрюваного, його друзі, знайомі, колеги по роботі.
   Допит свідків першої групи (митники, прикордонники, міліція та ін.) в основному провадиться на початковому етапі розслідування контрабанди. За родом своєї діяльності зазначена група свідків зацікавлена у встановленні істини у справі, тому вони, як правило, дають правдиві свідчення, спрямовані на викриття затриманої особи. Це дозволяє отримати необхідну інформацію, яка буде використана при допиті підозрюваного, інших свідків, а також з метою доказу фактів контрабанди. У деяких випадках при допиті цієї групи свідків доцільно використовувати схеми, плани, географічні та топографічні карти. Особливо це важливо при затриманні контрабандистів поза митним контролем (на об'їзних, грейдерних дорогах та ін.).
   При допиті свідків, які належать до другої групи (провідники вагонів, стюардеси, водії, пасажири-попутники, начальник поїзда - очевидці злочину) слід з'ясувати всі відомі їм обставини вчинення контрабанди, які вони спостерігали. Ці свідки могли стати «мимовільними очевидцями» підозрілої поведінки певної особи, знати зміст бесід пасажирів, відчувати специфічний запах предметів контрабанди (наприклад, наркотики, вибухові речовини та ін.), спостерігати за процесом приховування предметів посягання від митного контролю та ін.
   При допиті свідків третьої групи (родичі підозрюваного та їх найближче оточення) варто враховувати деякі чинники, що негативно впливають на об'єктивність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>