які визнали себе винними у розкраданні, повинні ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, призначенням та проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.
   Серед свідків у справах про розкрадання вирізняють такі групи:
   1) працівники (за місцем вчинення розкрадання, із суміжних організацій - постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.);
   2) особи, які працювали на даному підприємстві до вчинення розкрадання;
   3) працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових підрозділів та ін.);
   4) працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій;
   5) особи, які реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам сировину, не працюючі на даному підприємстві;
   6) особи, які знають обвинувачених за місцем проживання, знаходження гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці, замовники та ін.
   Окрім питань з фактичних обставин справи у свідків з'ясовуються: стосунки між ними та обвинуваченими; наявність у їх розпорядженні документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.
   Велике значення у системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як первісна слідча дія (що проводиться у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ з метою приховати привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
   Під час розслідування злочинів, пов'язаних з випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події в криміналістичному

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>