різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв'язок між елементами «особа злочинця» і «спосіб злочину», який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки злочину.
  
   § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
  
   У криміналістиці вирішення даного питання є неоднозначним. Існує ряд концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування злочинів не обов'язково пов'язане з їх розкриттям, оскільки у деяких випадках вже під час розгляду матеріалів, що містять ознаки злочину, або на початковому етапі розслідування є досить доказової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін «очевидні» злочини, який є умовним і відображає конкретну ситуацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затриманні особи на місці вчинення злочину, розслідуванні економічних злочинів, пов'язаних з конкретною діяльністю певних категорій матеріально відповідальних осіб, службових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей тощо.
   Залежно від повноти первісної інформації можна говорити й про «неочевидні» злочини, що вимагають встановлення особи, яка вчинила даний злочин.
   Правильне визначення суті розкриття злочину має важливе криміналістичне значення, оскільки воно пов'язане з побудовою структури окремих методик розслідування, визначенням його етапів. При цьому в основі такого рішення повинно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>