охоплювала головний зміст криміналістики. У криміналістиці розглядають двоєдиний об'єкт пізнання - злочинну діяльність, злочинну поведінку і діяльність щодо їх розкриття, розслідування, встановлення істини у справі.
   Криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.
   Злочинна поведінка відбивається в різних слідах, які можуть стати у встановленому законом порядку джерелом доказів. Тому важливим елементом предмета криміналістики є процеси збирання, дослідження, оцінки та використання доказів.
   Збирання доказів - це перший етап роботи з доказами, який складається з таких стадій:
   1) виявлення доказів - їх відшукання;
   2) фіксація доказів, їх закріплення;
   3) вилучення доказів - дії, які забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи та дослідження;
   4) збереження доказів.
   Дослідження доказів являє собою пізнання дізнавачем, слідчим, прокурором та судом їх змісту, перевірку вірогідності існування тих фактичних даних, які є змістом доказів.
   Оцінка доказів - це логічний процес встановлення допустимості та відносності доказів, наявності та характеру зв'язків між ними, визначення шляхів використання доказів з метою встановлення істини.
   Використання доказів - це оперування ними у процесі доказування, встановлення істини. Воно здійснюється протягом усього процесу доказування.
   Система криміналістики - це її складові розділи (частини), що перебувають у тісних взаємозв'язках. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дають змогу вирізнити в її системі чотири розділи:
   1. Загальна теорія криміналістики - це її методологічна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-614 * збірник літератури * >>>далее>>>