дку номінальна сума депозиту і сума, що перераховується на депозитний рахунок, збігаються. У разі сплат відсотків на період банк сплачує депоненту відсотки в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Цей метод застосовується, насамперед, при обліку дисконтних ощадних (депозитних) сертифікатів. Тут величина дисконту є сумою відсотків, що сплачена депоненту авансом. Сума цього дисконту амортизується протягом терміну дії депозитного договору. Амортизація відсотків — це процес віднесення сум сплачених авансом відсотків за депозитами на витрати (доходи) на систематизованій основі. У разі сплати відсотків на період номінал депозиту буде більше, ніж отримана від депонента сума. Протягом строку дії депозитної угоди сума авансованих відсотків має бути повністю замортизована.
  Національний банк повинен регулювати рівень відсоткової ставки за депозитами. Йдеться, насамперед, про обмеження банківської конкуренції в сфері депозитних відсоткових ставок. Після Великої депресії 1929—1933 pp. у США сформувалася загальна точка зору, яка знайшла відображення в Законі про банки 1933 p., а саме: високі відсоткові ставки за депозитами стимулюють покупку комерційними банками ненадійних активів, а це у кінцевому підсумку спричиняє збитки і навіть банкрутство банків.
  У колишньому СРСР розмір відсоткової ставки за вкладами був стабільним і централізовано встановлювався Радою Міністрів (урядом). Державні трудові ощадні каси СРСР виплачували вкладникам — фізичним особам доход у вигляді відсотків або виграшів: за вкладами до запитання, умовним, на єдину ощадну книжку і на поточні рахунки окремих громадян — 2% річних; за строковими вкладами — 3% річних; за виграшними вкладами доход виплачувався у вигляді виграшів з розрахунку 2% річних.
  У США величина відсотка за строковими і ощадними внесками суворо регулюється Федеральною резервною системою. Поширеною

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-189 * збірник літератури * >>>далее>>>