озуміли лише строкові внески. Міжнародна банківська практика розглядає депозити набагато ширше як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення) грошових коштів на рахунки банку. Суму депозиту, на яку згідно з умовами депозитної угоди нараховуються відсотки, заведено називати номіналом депозиту.
  Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають:
  — комерційні банки як позичальники;
  — підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи — власники коштів як кредитори.
  Власник депозиту є депонентом.
  Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою.
  У теорії кредитування використовуються різні підходи до класифікації депозитів. Складність проблеми полягає в тому, що банківська практика постійно виділяє нові види депозитів, які часто об'єднують в собі характерні риси і ознаки існуючих раніше видів. Безумовно, формування таких гібридних видів депозитів ускладнює визначення для них конкретного місця в загальній схемі класифікації банківських депозитів.
  Депозити заведено поділяти на такі:
  — до запитання;
  — строкові на визначений термін;
  — ощадні внески населення;
  — ощадні (депозитні) сертифікати.
  Депозити до запитання — це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будьякий час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.
  Внески до запитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-189 * збірник літератури * >>>далее>>>