ер, оскільки не видаються в межах компетенції того чи іншого державного органу або референдумів; до них не ставиться вимога щодо офіційного опублікування; вони не мають офіційний характер. З огляду на це немає жодних підстав говорити про те, що статут можна розглядати як спеціальний закон.
   Тому, на нашу думку, статут носить договірний характер і покликаний врегульовувати відносини між корпорацією та учасниками, а договір про заснування товариства повинен врегульовувати відносини між учасниками.
   Цивільним кодексом України (ст..88) визначено загальні вимоги до статуту юридичної особи, а саме: повинні бути вказані найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, прядок вступу до товариства та виходу з нього. Господарський кодекс України теж встановлює загальні вимоги до статуту (ст..57, 82). Крім вимог, зазначених вище, статут суб'єкта господарювання повинен містити: мету і предмет господарської діяльності, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, порядок утворення статутного та інших фондів, відомості про органи управління та контролю та їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.
   Окремо встановлені додаткові вимоги щодо статуту певного виду господарського товариства. Відповідно до ст.. 154 ЦК України для акціонерних товариств це – розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що
   випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість, права акціонерів, склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. Ст. 143 ЦК України передбачає додаткові вимоги щодо статуту товариства з обмеженою відповідальністю: розмір статутного капіталу,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>