Закону зобов'язує включати до змісту установчих документів положення про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, а ст.65 Закону вказує на необхідність для учасників товариства з додатковою відповідальністю зазначити в установчих документах розмір їх додаткової відповідальності. Щодо акціонерного товариства, то Закон теж встановлює додаткові вимоги стосовно змісту установчих документів, але ст.37 Закону вказує, що ці положення повинні міститись саме в статуті товариства, а не в установчому договорі.
   Правова природа установчого договору породила чимало дискусій. Деякі вчені відносить установчий договір до різновиду договорів про сумісну діяльність, інші вбачають в ньому окремий самостійний вид договору. Безспірно, в цих двох видів дуже багато спільного. Перш за все це договори, де волевиявлення сторін, яких спрямоване на досягнення певної мети. Правда, стосовно самої цілі договорів думки вчених розійшлись. Ряд вчених вважає, що ціль цих двох видів договорів співпадає – це досягнення спільної господарської мети. Так, В.В.Луць вказує, що "такою метою у засновницькому договорі є створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), в рамках якої засновники (учасники) згодом здійснюватимуть діяльність з метою одержання прибутку. Проте, хотілося б зауважити, що суб'єктом господарських відносин є самі сторони договору про сумісну діяльність, в той час, коли суб'єктом господарських відносин після реєстрації в якості юридичної особи є саме товариство, яке є самостійним, майново відокремленим від його засновників, суб'єктом права. Крім того, сторони в договорі про сумісну діяльність не переслідують мету створення юридичної особи, в той час, коли ця ціль прямо стоїть перед учасниками установчого договору.
   Ще однією спільною ознакою цих двох видів договорів є те, що вони являються підставою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>