товариств, адвокатських об'єднань, виробничих, торговельних і посередницьких фірм, асоціацій, консорціумів, концернів та інших юридичних осіб;
   2) в залежності від місця серед установчих документів на:
   а) ті, що діють водночас зі статутом юридичної особи (акціонерні товариства, товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю);
   б) ті, які є єдиним установчим документом (повне і командитне товариства).
   Ст.4 Закону України визначає основний перелік істотних умов установчих документів, відсутність хоча б з однієї яких є підставою для державної реєстрації товариства. Проте Закон не визначив, які з цих положень, повинні міститись в установчому договорі, а які в статуті – цей перелік є спільним.
   Зазначена стаття вказує, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок виникнення змін до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства.
   Прогресивним кроком вперед у врегулюванні питання розмежування змісту установчого договору та статуту став Проект Цивільного кодексу України, в якому ст.122' визначає зміст договору про заснування товариства, ст.122?визначає зміст статуту товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Договір про заснування товариства відповідно до проекту не є установчим документом, і покликаний врегульовувати відносини між самими учасниками. Разом з тим, на наш погляд, він продовжує залишатись
   джерелом корпоративного права. Для акціонерних товариств Проект взагалі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>