ражають волю її
   членів, які обов'язкові для учасників корпорації і охороняються силою
   корпоративного примусу, а при його недостатності – силою державного
   примусу." Ми вважаємо, що таке визначення дещо звужує, по-перше, систему правових норм, оскільки достатня кількість норм встановлюється не тільки внутрішніми актами корпорації, а також законодавством, наприклад, право на одержання дивідендів (ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу"), по-друге, звужує коло суб'єктів корпоративного права, оскільки корпоративні норми обов'язкові для виконання не тільки для учасників корпорації, але й для самої корпорації. Так, якщо право учасника на отримання інформації про діяльність товариства буде порушено, то вимагати усунення таких порушень учасник повинен від самої корпорації, до якої і можуть бути застосовані заходи примусу. З другого боку, таке визначення корпоративного права, на нашу думку, розширює коло цивільних правовідносин, що входять до предмету корпоративного права, адже, внутрішніми нормами, скажімо, можуть встановлюватись правила щодо соціального забезпечення працівників корпорації, які не її учасниками. На нашу думку, сама сутність корпоративного права полягає у встановленні зв'язку учасника з корпорацією чи з іншими учасниками з приводу реалізації свого права участі в корпорації в якості інвестора. Проте, позитивною рисою визначення корпоративного права, яке було дане Т.В.Кашаніною, є те, що до корпоративних правовідносин вона відносить тільки внутрішньофірмові відносини. В першу, чергу, цим відрізняється таке поняття корпоративного права від поняття, яке дане О.Р.Кибенко – "*корпоративне право* – це комплексний міжгалузевий правовий інститут, норми якого регулюють приватно-правові і публічно-правові відносини, які складаються в зв'язку зі створенням, діяльністю і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>