виникають, зокрема, і на підставі цивільно-правових договорів, які укладаються під час підписки в процесі створення корпорації, оскільки останні регулюють порядок придбання акцій.
   Як бачимо законодавче визначення корпоративного права не відповідає правовій природі та не відображає сутності корпоративного права, в літературі теж не існує єдиної думки щодо того, які правові відносини можна віднести корпоративних, ряд вчених, про що нами вже зазначалось, дають визначення корпоративного права, не враховуючи, що право може бути в суб'єктивному та об'єктивному значеннях. Дійсно, в літературі по-різному оцінювалось співвідношення суб'єктивного та об'єктивного в праві. Ряд вчених наполягали на природженому характері суб'єктивних прав та їх приоритетні по відношенню до об'єктивних. Прихильники нормативної школи стоять на зовсім протилежній позиції. "Суб'єктивне і об'єктивне право не співвідносні поняття, тому що об'єктивне право може існувати без суб'єктивного, в той час як суб'єктивне право без об'єктивного неможливе.
   Поряд з цим існує думка, що суб'єктивне і об'єктивне право одночасні за Своїм походженням. Проте на сьогоднішній день визнано існування як суб'єктивного, так і об'єктивного права. Суб'єктивне право, "виникаючи на основі діючої норми об'єктивного права стають повністю самостійним явищем, яке якісно відрізняється від об'єктивного права."
   Беручи до уваги вищезазначене, дозволимо собі запропонувати визначення корпоративного права в нашому розумінні, давши його в об`єктивному та суб`єктивному значеннях, оскільки поняття об'єктивного та суб'єктивного права давно визначається в літературі, і як зазначав Л.І.Петражицький, "назва "об'єктивне" пояснюється уявленням про існування норм, незалежно від тих чи інших суб'єктів права, між тим, як право в суб'єктивному значенні: права, обов'язки уявляються приналежності певних суб'єктів."

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>