рава. Звернемось тепер, наприклад, до ст.147 ЦК України ст.55 Закону України "Про господарські товариства", яка визначає порядок правонаступництва (спадкоємства) учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Так, зокрема, нею визначено, що при відмові правонаступника (спадкоємця) *від вступу до* товариства з обмеженою відповідальністю або *відмові товариства у прийнятті до
   нього*правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або
   натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню. Як бачимо, особа набуває корпоративних прав тільки в тому випадку, коли вона стає учасником товариства, що можна було визначати як право участі. Якщо права участі вона не набуває, то спадкування частки в статутному фонді означає для неї одержання частини майна товариства без набуття всього комплексу корпоративних прав. Майно, яке передається особі у названому нами випадку перестає бути часткою в статутному фонді з моменту передачі його особі.
   Таке положення законодавства не відповідає загальним принципам спадкового права, а саме тому, що спадкування носить універсальний характер, що проявляється в тому, що, по-перше, перехід всіх прав відбувається водночас і на підставі одного акта, по-друге, в тому, що всі права та обов'язки переходять від однієї особи до іншої без участі третього суб'єкта. Ст. 147 ЦК України та ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" навпаки ставить в залежність отримання у спадщину права власності на частку в статутному фонді від волі третього суб'єкта – товариства з обмеженою чи товариства з додатковою відповідальністю в особі її найвищого органу – зборів учасників. Чи говорить це про те, що законодавство

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>