ення змін до реєстру, що відповідає класичному розумінню суб'єктивного права.
   Стосовно акції на пред`явника для легітимації держателя в якості суб`єкта права достатній тільки факт володіння акцією, тобто власником акцій на пред`явника вважається кожна особа, яка володіє нею. Ці акції обертаються вільно. Вищезазначене свідчить про те, що не перехід корпоративних прав є підставою переходу права власності на акцію, а навпаки.
   Звернемось до ст.53 Закону України "Про господарські товариства", яка регулює питання відступлення частки (її частини) у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю. В ній, зокрема, зазначено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або часткою. Отже, на нашу думку, перехід права власності на частку (її частину) є підставою переходу і корпортивних прав, при чому законодавством не встановлено зворотнього аналогічного зв`язку. І напрактиці зустрічаються випадки передачі корпоративних прав, наприклад, права на одержання дивідендів, права участі в роботі загальних зборів, які не призводять до втрати власником належного йому права власності на частку (її частину в статутному фонді).
   Водночас з дослідженням взаємозв`язку та залежності зазначених прав необхідно з`ясувати чи коректно визначати права власності на частку в статутному фонді як визначальне для корпоративних прав і що собою являє таке право. Стосовно акціонерних товариств законодавство чітко відповідає на це запитання, яке право являється правоутворюючим для корпорптивних прав - право власності на акції. Щодо інших товариств однозначної відповіді законодавство на це питання не дає. Ми розглянули випадки, коли законодавство вказує на право власності на частку (її частину) в статутному фонді як на визначальне для корпоративного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>