доцільне таке розмежування моментів виникнення корпоративних прав та моментів можливої їх реалізації, по-друге, у відповідності такого положення Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", наприклад, ст.41 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", де зазначено, що реєстрація акціонерів – володільців акцій на пред'явника здійснюється на підстави пред'явлення їм цих акцій (сертифікатів акцій) чи виписок з рахунків в цінних паперах. Право участі в загальних зборах акціонерів мають особи, які є володільцями акцій на день проведення загальних зборів. При відповіді на першу частину запитання хотілося б нагадати, що класично в літературі суб'єктивне цивільне право розглядається як вид і міра "*можливої (дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка
   забезпечується виконанням обов'язків іншими суб'єктами і можливістю
   застосування до них державного примусу*. Отже, *суб'єктивне цивільне право –це можливості відповідного суб'єкта*.Як бачимо, наявність суб'єктивного права вже передбачає наявність можливості його реалізації, що не враховано законодавцем, який розмежував те, що за своєю природою не розмежовується. На нашу думку, наявність у особи суб'єктивних корпоративних прав вже робить їх можливими для реалізації з моменту їх виникнення. Що ж стосується реєстрації права власності на акції в реєстрі, то законодавству відомі положення щодо спеціальної реєстрації об'єктів чи правовстановлюючих документів, але для чинного законодавства України новизна цього положення закону полягає у невідомому для нього до цього часу встановлення моменту можливості реалізації права.
   Щодо відповіді на другу частину питання, то ми вважаємо, що Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" встановлює інші правила реалізації суб'єктивних прав – а саме, не пов'язує можливість реалізації

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>