Тільки той, хто має *право на папір *, може в силу цього права розпоряджатися нею з ціллю здійснення *права із паперу.* Право на папір і право із паперу нормально мають одну і ту ж долю". Проте, М.М.Агарков, вказуючи на залежність двох прав, скажімо, права власності на акції і корпоративного права, не визначав пріоритетність одного над іншим, а здається, навпаки, говорить про їх рівнозначність. Так, ми теж близькі до думки, що акція без корпоративних прав, які складають її зміст, не має ніякої цінності. Але чи можемо ми сказати, що наявність у суб`єкта корпоративних прав призводить до виникнення у цього суб`єкта права власності на акції. Проаналізуємо для цього діюче законодавство України.
   Ст.5 Закону України від 10 грудня 1997 р. "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" регулює перехід та реалізацію права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі. Цією статтею визначені моменти переходу права власності на різні види і форми цінних паперів, але крім того зазначено, що право на участь в управлінні, одержання дивідендів тощо, які впливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. А згідно, п.7 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 травня 1998р. № 60, однією із підставою для внесення змін в реєстр є документи, що засвідчують перехід права власності на цінний папір чи обтяження його будь-якими зобов`язаннями. Отже, як бачимо, законодавець відокремив моменти виникнення корпоративних прав, які випливають з іменних акцій та момент можливості реалізації у особи комплексу таких прав, які надаються їй як власнику цього цінного паперу.
   Питання полягає, по-перше, в тому, чи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>