нає за внутрішніми відносинами сукупність прав і обовязків учасниківзобовязання.
   Н.О.Черепахин зазначив, що внутрішніми є правовідношення між юридичною особою і його членами.
   Такий неоднозначний підхід до визначення вказаної дифеніції дозволяє нам погодитися з думкою П.В.Степановапро те, що поняття «внутрішні відносини» ширше за поняття «корпоративні правовідносини». І далі ми приєднуємось до критеріїв видідення з внутрішніх відносин корпоративних вілдносин, запропонованих В.С.Кононовим: «обмежуватися субєктним складом для визначення поняття «внутрішні відносини» недостатньо. Додатковим критерієм може слугувати направленність правовідношення – реалізація корпоративних прав учасників.» Такою направленністю є реалізація корпоративних прав учасників, а самі відносини виникають між корпорацією і учасниками.
  
   Принцип локальності розкривається також і в тому, що, хоч і основні положення корпоративного права містяться в головному джерелі права - законах, але більшість корпоративних прав закріпленні в внутрішніх локальних нормативних актах відповідної юридичної особи: установчих документах, положеннях, інструкціях тощо. Радянською цивілістичною наукою локальна правова норма розглядалась здебільше, як "норма соціалістичного права, яка застосовується безпосередньо на підприємстві в цілях реалізації його спеціальної правосуб'єктності адміністрацією в рамках її компетенції при активній участі профсоюзного комітету чи самим трудовим колективом у відповідності з наданими йому повноваженнями, яка регулює в доповнення до загальнодержавних норм трудові чи організаційно-управлінські відносини на підприємстві і яка діє в його межах."
   Внаслідок реформування відносин власності змінився і суб'єктний склад нормотворення, хоча суть залишилась та ж. Суб'єктами ж нормотворення в корпорації є власники чи створені ним органи. При чому власники виступають

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>