ий характер. В літературі існує інша думка щодо відносності чи абсолютності корпоративних правовідносин. Так, І.В. Спасібо-Фатєєва вважає, що "право уповноваженого суб'єкта корпоративних правовідносин може бути потенційно порушено акціонерним товариством (в особі його органів) чи посадових осіб, але не тільки ними. До порушення корпоративних прав приводить також неправомірна (активна чи пасивна) поведінка інших суб'єктів, в силу закону безпосередньо пов'язаних з здійсненнями акціонерами своїх прав – реєстраторів. Незважаючи на те, що акціонер з реєстратором не знаходиться в зобов'язальних правовідносинах,
   нездійснення останнім дій по внесенню відповідного запису до реєстру (при переході права власності на акцію) може зробити неможливим для акціонера здійснення ним своїх корпоративних прав." Можливість порушення корпоративних прав з боку особи, яка не є зобов'язаною по відношенню до суб'єкта корпоративного права в корпоративному правовідношенні, дає автору підставу вважати, що корпоративні правовідносини носять риси відносних і абсолютних правовідносин. Така позиція щодо поєднання в одному правовідношення елементів як абсолютного, так і відносного характерів не нова в літературі. "Треба мати на увазі, - зазначає ряд авторів, - що поділ цивільних правовідносин на абсолютні відносини
   носить в більшій мірі умовний характер, оскільки в багатьох цивільних правовідношеннях узгоджуються як абсолютні, так і відносні елементи."
   Проте нами не сприймається можливість існування таких правовідносин, що є проміжною ланкою між відносними та абсолютними. До наведених авторами, як приклад, випадків призводить на нашу думку, не поєднання елементів того та
   іншого правовідношення, а одна підстава їх виникнення. Для відносин оренди такою підставою є, наприклад, договір оренди, при цьому єдина підстава породжує різні за змістом, суб'єктним та об'єктним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>