о права, що дає йому підставу віднести його до членського чи корпоративного і назвати його першопочатковим. «Існує також похідне від нього право на дивіденд. Воно виникає у акціонера з моменту затведждення загальними зборами конкретного розміру і форми дивідендів. Після призначення дивідендів до виплати і прийняття відповідного рішення органами управління товариства в акціонера виникає зобов'язальне право вимоги конкретної грошової суми. Право на дивіденд в цьому випадку можна назвати кредиторським чи індивідуальним. Аналогічну параллель можна провести і по відношенню до
   права на ліквідаційну квоту.
   Як бачимо, хід думки співпадає з нашими міркуваннями, проте висновки, зроблені вченими близькі до позиціїї, висловленої, зокрема, І.В.Спасібо-Фатєєвою, стосовно якої нами дано обгрунтування.
   З приводу віднесення корпоративних прав до зобов'язальних нам можуть зауважити, що право власності на акцію – речове право, тому однозначно говорити, що всі корпоративні правовідносини носять зобов'язальний характер немає ніяких підстав. Але ми стоїмо на тій позиції, що право власності на акцію являється правоутворюючим правом для корпоративних прав, так званим правом на папір, що породжує у особи корпоративні права – права із паперу.
   Питання розмежування права власності на акцію та корпоративних прав нами детальніше буде розглянуте пізніше.
   Отже, аналізуючи вищезазначене, ми прийшли до висновку, що корпоративні правовідносини являють собою сукупність цивільних правовідносин, частина з яких носить майновий характер, частина ж - немайновий, при цьому всі корпоративні правовідносини - зобов`язальні. В літературі класично визначають, що речові правовідносини носять абсолютний характер, зобов'язальні – відносний характер, тому, враховуючи, те, що ми стоїмо на позиції того, що всі корпоративні правовідносини - зобов'язальні, то вони
   також носять і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>