до всіх членів цивільного суспільства (всякий зобов`язаний утримуватись від порушення моєї влади над річчю), але ці відносини являються лише *відображенням права на річ, його доповненням і безпосереднім результатом"
   Отже, речові та зобов`язальні відносини розрізняються за їх об`єктом: для перших ним є річ, для других - поведінка особи (дія чи бездіяльність).
   Розглядаючи в цьому аспекті корпоративні правовідносини з`ясуємо: чи є серед них речові, чи всі корпоративні правовідносини можна віднести до групи зобов`язальних. І тут ми дозволимо собі не погодитись з думкою І.В.Спасібо-Фатєєвої, про те, що акціонер чи інший учасник корпорації не може самостійно здійснювати корпоративні права, і він не набуває права вимоги до інших учасників корпорації чи до самої корпорації. Проаналізуємо для прикладу виникнення та реалізацію такого корпоративного права як права на одержання дивідендів. Автор вважає, що без інших учасників акціонер не зможе реалізувати таке право. Відразу ж зазначимо, що власникам привілейованих акцій незалежно від того, чи є прибуток у товариства, чи прийняте рішення загальними зборами з питань виплати дивідендів, належить
   право на одержання дивідендів відповідно до закону (ст.4 Закону України "Про господарські товариства") і право вимоги виплати у них виникає саме по відношенню до корпорації. Якщо ж ми будемо говорити про власників простих акцій, то суб'єктивне право на одержання дивідендів у них виникає при умові настання складного юридичного факту: наявність чистого прибутку, рішення загальних зборів з цього питання, для виникнення яких дійсно потрібна участь інших акціонерів та самої корпорації. Але наголосимо, що така участь
   потрібна для настання юридичного факту, який є підставою виникнення у особи суб'єктивного права на одержання дивідендів, а не для реалізації такого права. Якщо ж у акціонера таке право виникло,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-172 * збірник літератури * >>>далее>>>