тської республіки. Практика державного будівництва різних країн світу знає різні приклади такого поєднання. Найбільш поширеними є два варіанти:
   1) президент, як і в президентській республіці, обирається громадянами, він поєднує функції глави держави і глави виконавчої влади, але виконавчу владу здійснює не одноосібне, а спільно з урядом, який має самостійний конституційно-правовий статус і повинен отримати довіру парламенту. Подібна форма правління, зокрема, була характерна для України в період від 5 лютого 1991 р. до підписання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України;
   2) всенародно обраний президент формує (за певної участі парламенту) уряд, що відповідальний перед ним, але безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади і займає в системі поділу влади окреме, особливе місце. Уряд за такої моделі наділяється статусом вищого органу в системі органів виконавчої влади та підзвітний і підконтрольний парламенту. Такий варіант був запроваджений Конституцією України 1996 року і проіснував у нашій державі до 1 січня 2006 року, коли набули чинності зміни, внесені до Конституції України Законом від 8 грудня 2004 року. Така модель організації влади характеризувалася зверхнім становищем Президента України в системі поділу влади - він, хоча формально і не входив до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, наділявся Конституцією України досить широкими прерогативами в усіх гілках влади, що, з одного боку, мало б забезпечити керованість держави в умовах політичної чи економічної кризи, а з іншого - призвело до надмірної централізації управління, обумовило «непрозорість» виконавчої влади, створило організаційні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-612 * збірник літератури * >>>далее>>>