ду природу (це, в свою чергу, також означає, що жоден орган державної влади не може на свій розсуд змінювати конституційні положення, які визначають установлений народом характер організації державної влади).
   5. За своєю соціально-політичною суттю конституція являє собою певний компроміс інтересів різних частин суспільства (класів, соціальних прошарків, територіальних або національних спільнот тощо), запис співвідношення політичних сил на момент прийняття конституції. Під кутом зору конституційного ідеалу конституція -це своєрідний суспільний договір, угода між членами суспільства з приводу установлення тієї чи іншої конкретної форми організації влади, яка більшістю народу була би визнана справедливою.
   6. Як суспільний договір конституція повинна мати письмову форму, що забезпечує чітке виконання умов договору, однозначне тлумачення його положень. «Конституції немає, якщо її не можна покласти в кишеню»,- зазначав Томас Пейн.
   У досить лаконічній формі призначення конституції та її предмет були сформульовані в п. 16 французької Декларації прав людини і громадянина 1789 p.: «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено поділу влади, не має Конституції». Це положення Декларації і сьогодні може слугувати найкращим критерієм відмежування конституцій від «псев-доконституцій» - документів, які нічого спільного з конституцією, крім назви, не мають.
  
   Історія світового конституційного розвитку охоплює чотири основні етапи:
   Перший етап (XVII-XVIII ст.- Перша світова війна) - це період утвердження буржуазного суспільства в країнах Європи та Америки і початок становлення конституційного ладу. Цей етап характеризується двома важливими моментами:
   - по-перше, відбувається процес формування англійської конституції, першою цеглиною якої вважається ще підписана Іоанном

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-612 * збірник літератури * >>>далее>>>