Закону: «Повноваження Президента України та державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства»).
   Натомість, Конституція України 1996 р. використовує термін «органи державної влади», яким позначається сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» (ст. 5).
   Тож у законодавстві України паралельно вживаються два терміни. Подібна ситуація зумовлює непевну термінологічну ситуацію - адже незрозуміло, який сенс вкладає в них законодавець -однаковий чи ні? Подібне ми можемо спостерігати і в літературі: різні автори оперують різною термінологією.
   Тому вважаємо за доцільне трактувати терміни «державний орган» та «орган державної влади» такими, що застосовуються в законодавстві та літературі, якщо і не як тотожні, то у близькому значенні, характеризують однопорядкові явища. На думку Б. Н. Ганоричидзе, і перший, і другий терміни охоплюють структурно-організаційні форми реалізації державної влади.
   У структурно-організаційному плані орган державної влади являє собою певним чином організований колектив людей (одну особу), який характеризується певними органотвірними ознаками, щ0 в сукупності дозволяють відмежувати органи державної влади від інших державних інституцій та недержавних організацій - органів місцевого самоврядування, громадських організацій, господарських товариств тощо. В літературі, зокрема, виділяють такі найважливіші ознаки органу державної влади:
   1) орган державної влади - організаційно відокремлена і відносно самостійна частина єдиного державного апарату України;
   2) внутрішня структура органу державної влади - це система різних за характером, значенням, рівнем посад, що заміщуються лише громадянами України (наприклад, статті 38, 76, 103 Конституції

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-612 * збірник літератури * >>>далее>>>