ї держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
   Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття грома-лянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
   Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
   а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
   б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
   в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
   г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
   2) набуття особою громадянства України на підставі ст. 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
   3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
   За всіх зазначених вище обставин, окрім випадків, коли особа набула громадянство України шляхом подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, громадянство України не втрачається, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
   Від втрати громадянства слід відрізняти позбавлення громадянства, тобто примусове позбавлення громадянства особи, яка набула його за народженням (денаціоналізація), або примусове

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-612 * збірник літератури * >>>далее>>>