амоврядування;
   по-третє, з певними застереженнями можна погодитися з пропозицією долучити до предмета конституційно-правового регулювання відносини, що визначають основи суспільного ладу. Останнє було характерним для юридичної літератури радянського періоду, в якій домінувала концепція, що конституційне (державне) право регулює відносини між людиною і суспільством, установлює засади суспільного ладу (устрою)2.
   Такий підхід певною мірою суперечить сучасним поглядам на взаємовідносини суспільства і держави. Так, громадянське суспільство є відносно автономним стосовно держави і стоїть над нею, що унеможливлює закріплення в конституційному праві положень щодо керівництва громадянським суспільством з боку держави. Звичайно, це не означає повної ізольованості держави від суспільства, а норми конституційного права здійснюють певний регулятивний вплив на суспільство закріпленням найважливіших принципів взаємовідносин держави з інститутами громадянського суспільства, і ці принципи виступають одними із засад конституційного ладу.
   Зазначене дозволяє зробити висновок, що предмет галузі конституційного права складають такі групи суспільних відносин:
   а) суспільні відносини, що визначають устрій конституційної держави, належну організацію державної влади (тобто таку, що базується на засадах поділу влади) та основи місцевого самоврядування,
   б) суспільні відносини, що виникають між людиною, колективами людей (інститутами громадянського суспільства) та державою.
   Регулювання устрою держави, державної влади та основ місцевого самоврядування здійснюється конституційно-правовими нормами через:
   1) встановлення найважливіших принципів, що визначають якісну характеристику України як конституційної держави, до яких можна віднести принципи народовладдя, державного суверенітету, поділу влад, верховенства права,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-612 * збірник літератури * >>>далее>>>