м класів і держави була неспроможна сприйняти умови суспільного життя і виконувати свою основну функцію — освячувати і зміцнювати існуючий громадський порядок.
   Запровадження християнства на Русі — показник того, як далеко зайшов тут процес феодалізації, адже християнство запроваджувалося в інтересах феодалів як духовна узда для експлуатованих. Водночас культурний розвиток Київської Русі, її благополуччя настійно свідчили про те, що Володимир був зобов'язаний якомога тісніше зблизитися із Заходом, з Європою. А найпершим ключем до цього була заміна старої релігії на нову, запровадження християнства.
   Християнство не могло, звичайно, поширитися відразу. Давньоруський народ завзято чинив опір запровадженню нової релігії, яка несла йому посилення залежності від князів і бояр, збільшення феодальних повинностей. Офіційне запровадження нової релігії вимагало примусових заходів з боку держави. Спочатку християнство було прийняте в середовищі панівного класу, а вже потім поширилося в народі. Руська православна церква створила за XI—ХШ ст. цілу низку повчань проти язичества, котрі свідчать про те, якими міцними й усталеними були язичеські переконання.
   Уведення християнства на Русі сприяло виникненню в країні могутньої і розгалуженої церковної організації. Досить швидко давньоруська православна церква також стала великим феодалом. Під патронатом церкви опинилася значна кількість людей, що врештірешт призвело до встановлення феодальної залежності. До них, крім служителів церкви, належали деякі категорії мирського населення — «задушні люди», тобто селяни маєтків, відданих церкві на спомин душі, персонал, який обслуговував церковні та монастирські богодільні, разом з людьми, котрі жили в них, і, нарешті, ізгої, що віддавалися церкві цілими селами. На користь церкви ще за князя Володимира Святославича була встановлена десятина — десята частина з доходів князя. Великі прибутки церковники

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>