нники, митрополит, єпископи, ігумени. Снем 1097 р. у Любечі, вирішуючи питання «устроения мира», визнав незалежність окремих князів («каждо да держит вотчину свою»). На снемі 1100 р. в Уветичах ішлося про розподіл ленів. Питання миру і війни з половцями вирішували на снемі на р. Золотче в 1101 р. і на Долобському снемі в 1103 р.
   З'їзди не змогли призупинити посилення феодальної роздробленості, бо в основі її лежали соціальноекономічні чинники. Політична влада, будучи за феодалізму атрибутом земельної власності, в міру зростання і зміцнення приватного землеволодіння переважно зосереджувалася в руках місцевих князів і бояр на шкоду владі великого князя, що, зрештою, й прискорило розпад Київської Русі.
   Віче. У Давньоруській державі продовжували функціонувати народні збори — віче, які діяли ще до її утворення. Більшість сучасних дослідників у цьому питанні поділяють точку зору В. Т. Пашуто, який шляхом детального аналізу літописних відомостей про віче дійшов такого висновку: означаючи нараду взагалі, цей термін вживався стосовно різнорідних явищ. Як один з найархаїчніших інститутів народовладдя віче було «використано власниками землі й поставлено на службу державі у формі своєрідної феодальної демократії». Із племінних сходів давніх слов'ян віче перетворилося у збори городян, в яких брали участь вільні жителі міста — купці, ремісники та ін. Але вирішальна роль у них належала міській феодальній верхівці.
   Віче відігравало певну роль у політичному житті. Рішення про вбивство князя Ігоря, який зловживав збиранням данини, древляни, наприклад, прийняли на вічі («сдумавше со князем своим Малом»). Коли у 997 р. Бєлгород оточили печеніги, городяни «створиша вече». 970 р. новгородське віче запросило до Новгорода князя Володимира Святославича. Перша згадка у літописі про віче у Києві належить до 1068 p., а остання — 1202 р.
   Однією з важливих функцій віча було комплектування народних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>