в народне повстання, спровоковане антипатріотичною діяльністю князя та його дружини. У 1113 р. знову повстало київське населення. Народний гнів був спрямований на купців, які втридорога продавали хліб і сіль, а також на лихварів, які вимагали зі своїх боржників непомірні відсотки. До повстання городян приєдналися закупи з селянської околиці. Для його придушення бояри та єпископи викликали в Київ князя Володимира Мономаха з сильною дружиною, який і «розрядив напругу в суспільстві, обмеживши лихварські проценти і пом'якшивши ті статті «Руської правди», де йшлося про борги і стягнення їх».
   У XI—XII ст. особливо важливою стає законодавча функція великих князів.
   Чіткіше, ніж раніше, виявляється релігійна функція великого князя (особливо після запровадження християнства). Він усіляко сприяв поширенню християнства у давньоруському суспільстві, уточнюючи правове становище церкви, визначаючи джерела матеріального забезпечення духовенства. Управляти київським князям допомагали призначені ними посадники, волостелі, тіуни та інші численні представники адміністрації. Посадники призначалися у важливі центри Давньоруської держави. За літописом князь Володимир Святославич «избра мужи добры, смисленны и храбры и раздал им грады».
   У 1096 р. Олег Святославич підкорив собі Муромську і Ростовську землі, «посажа посадники своя по городам и дани поча брати».
   Посадники на відміну від тисяцьких і соцьких, які були передусім командирами дружин, а вже потім виконували адміністративні функції, виступали повноправними представниками великокнязівської влади на місцях. Вони судили, збирали данину й різні мита. Засновувалися і спеціальні пункти збирання данини — погости. Посадники водночас керували військовими силами міста, в їхньому віданні була й прилегла сільська територія. Як правило, великі князі призначали посадниками бояр та інших «добрих мужів».
   Посадники й волостелі (управителі сільськими

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>