акож і економічними центрами.
   Літописець повідомляє, що князь Олег повсюди в землях «посади мужи свои». Роздавання міст київським «мужам» в управління простежується в джерелах з другої половини IX ст., у тому числі в «Повісті временних літ», Посадництво відповідало потребам об'єднавчої політики київського уряду, сприяло інтеграції місцевої і служилої знаті, яка феодалізовувалася. Поступово тисяцькі, соцькі й десяцькі наділялися адміністративними функціями (підтримання та наведення порядку у місті, придушення опору місцевого населення, допомога збирачам данини), торговельнополіцейськими функціями, а з розвитком великокнязівської юрисдикції — судовоадміністративними. Так сформувалася найдавніша десяткова система управління, яку великі князі застосовували і в київській землі.
   З кінця X ст. відбулися зміни в організації влади великого князя. Дедалі чіткіше виявлявся її феодальний характер: князь був військовим вождем, організатором і командувачем збройних сил. Але обсяг його військовоорганізаторської діяльності у зв'язку з ускладненням структури війська Київської держави значно зростає: управління великокнязівською дружиною, військами васалів, народним ополченням потребує значних зусиль. Складнішими стають функції князя щодо захисту зовнішніх кордонів. Великі київські князі, починаючи з Володимира, багато уваги приділяли будівництву укріплень, організації сторожової служби, встановленню зовнішніх зв'язків. Військоводипломатична діяльність великого князя мала на меті насамперед досягнення зовнішньої безпеки держави. Великий князь також організовував будівництво шляхів, мостів, охорону торговельних шляхів.
   Великі князі не тільки «рядили» (управляли), а й багато уваги приділяли розгляду судових справ. Придушення опору пригнічених, який зростав, і передусім опору феодально залежних селян, завжди було в центрі уваги князя. Так, у 1068 р. київський князь Ізяслав жорстоко придушив

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>