Руська Правда називає і такі джерела холопства, як самопродавання, одруження на рабі «без ряду», вступ «без ряду» на посаду тіуна або ключника (ст. 110 П.П.). У холопа автоматично перетворювався також закуп, який утікав або провинився (статті 56, 64 П. П.). У рабство могли продати боржника, який збанкрутував (ст. 55 П. П.).
   За Руською Правдою челядин — це раб, який перебуває під владою свого пана, тобто зовсім безправна істота. Холоп мав дещо інший статус. В окремих випадках він був наділений деякими правами. Так, будучи боярським тіуном, холоп міг виступати в суді як свідок (ст. 66 П. П.); але холоп не міг присягати на суді як послух, тому що послух має бути вільним; холоп, який ударив «вільного мужа», зазнавав кари (ст. 65 П. П.); за холопа, котрий учинив крадіжку, відповідав його хазяїн (ст. 4 П. П.), тоді як вільні люди, винні в такому самому діянні, сплачували «продажу» (тобто штраф). За вбивство холопа його пану сплачувалася не «віра», а тільки «урок». Хазяїн відповідав за угоди, укладені його холопом. Руська Правда встановлювала відповідальність вільних людей за допомогу, що надавалася збіглому холопові (ст. 112 П. П.); зобов'язувала власті і приватних осіб сприяти його спійманню (ст. 114 П. П.).
   Холопи використовувалися переважно у домашньому господарстві феодалів, а посаджені на землю перетворювалися у феодально залежних селян.
   Міське населення. Соціальний склад міського населення Київської Русі був вельми різноманітним, що є характерною рисою суспільства середніх віків. Міське населення поділялося на дві основні групи: міські низи й міську аристократію.
   До міської аристократії належали князі, бояри, вище духовенство, купці. Руська Правда з повагою називала «градинів», «купчин» та лихварів. Купці, які займалися зовнішньою торгівлею, іменувалися «гостями».
   Руська Правда надавала пільги купцям, які укладали угоди, на випадок їхньої неспроможності, банкрутства

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>