бита зі звичної колії, позбавлена свого попереднього стану. Ізгої були двох видів — вільні й залежні. Різне становище ізгоїв пояснювалося середовищем, з якого люди потрапили в ізгойство. І серед перших, і серед других могли бути як жителі міст, так і селяни. Значний контингент феодально залежних ізгоїв формувався за рахунок холопів, які викупилися на волю. Останні, як правило, не поривали зв'язків із паном і залишалися під його владою. Однак траплялися випадки, коли холоп, який звільнився, йшов від свого пана. Такі ізгоївільновідпущеники звичайно потрапляли під патронат церкви.
   Поряд з ізгоямивільновідпущениками у Київській Русі були ізгої — вихідці з вільних верств давньоруського суспільства: купці, які розорилися, неосвічені поповичі, а також князісироти, котрі втратили «причетність» до руської землі. Ізгоями ставали й селяни, які з тих чи інших причин виокремлювалися («ізживалися») зі складу общини. Такі ізгої були людьми без певних занять і входили до складу давньоруського суспільства як вільні (ст. 1 П. П.). Руська Правда охороняла життя ізгоя штрафом у 40 гривень, так само як і інших категорій вільного населення Київської Русі, названих у вказаній статті. Ізгої залишалися вільними доти, поки самі не потрапляли в услужіння до якогонебудь пана, стаючи закупом або холопом.
   У Київській Русі феодально залежними верствами населення були й вотчинні ремісники, які проживали при дворах феодалів. Вотчинного ремісника і ремісницю згадує Руська Правда, оцінюючи їхнє життя у 12 гривень (ст. 15 П. П.). Джерела називають феодально залежним населенням також відпущеників, задушних людей, прощеників.
   Челядь і холопи. У Київській Русі до складу невільного населення входили й раби. Основним джерелом рабства був полон. УХ—XII ст. для позначення рабівполонених вживалися терміни «челядь», «холоп». «Холоп» — це член племені, продукт тих соціальних процесів, які відбувалися в суспільстві.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>