ує на те, що процес феодалізації неоднаково зачіпав окремі сільські общини, общинну власність на землю.
   Вільні селяниобщинники зазнавали державного гноблення, сплачуючи данину, що була основною формою експлуатації. Спочатку данина сплачувалася з «диму» (дому).
   Коли феодальний спосіб виробництва став панівним, а феодальна власність на землю — основою експлуатації безпосередніх виробників матеріальних благ, термін «люди» набув значення феодально залежного селянства. Воно експлуатувалося державою шляхом збирання данини, розмір якої тепер став залежати від кількості і якості землі, що перебувала у селян, або окремими феодалами через примус селян до панщини чи збирання оброку. В пізніших актах слово «люди», як правило, супроводжувалося вказівкою на їхню залежність від тих чи інших феодалів («люди» великого князя, монастирські, боярські тощо).
   Феодали здійснювали постійний тиск на селянську общину. Вони захоплювали общинні землі, що зумовлювало зменшення частки вільних сільських общинників. Стійкість общини підривалася і з боку великокнязівської влади, яка накладала на неї високі податки, побори, різного роду повинності. Князі також передавали право збирання данини і судових штрафів разом із правом суду своїм васалам, що втягувало общину у сферу окремих феодалів, які робили членів общини залежними від них.
   Перетворенню вільних общинників у феодально залежних сприяло і розорення селян унаслідок стихій, неврожаю та ін. Посилення позаекономічного примусу також штовхало селян під покровительство наймогутніших феодалів, які тут лее примушували працювати на себе. Таким чином, установлення феодальної залежності було тривалим процесом, у якому виділяються етапи й різні стадії залежності.
   Смерди. Як свідчать давньоруські джерела, смерди в XI— XII ст. становили значну частину напівселянського феодально залежного населення. За своїм місцем у суспільстві вони займали проміжну позицію

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>